Трохи байок про те, як пройшов турнір “Прикладна гвинтівка” від львівського стрілецького клубу “Люфа”. Кому лінь багато читати може перші абзаци проскакувати, бо то не про стрілецькі подвиги. 😉
Кому лінь багато читати, може перші абзаци проскакувати, бо то не про стрілецькі подвиги.
Поки не особливо претендуючи завойовувати лаври крутого стрілецької турніру, тим більше восени народ не зовсім горів бажанням стріляти, та й з досвіду проведення першого турніру в 2016 році очікувався “міжсобойчик” в 8-12 чоловік. Можна сказати майже сімейний захід. Але про плани дізналась Одеса і захотіла розвіятись в нас, потім дзвонять хлопці і зовсім не проти перед Угорщиною заїхати трохи поадреналінити. На жаль у них так і не вийшло вирватися. Але пішли заявки далі. Стало не по собі, який там “міжсобойчик”… і щоб добити остаточно дзвонить Констянтин Рябченко і співтовариші.
Дещо переглянуті вправи потім позначилися при проведенні турніру. Команда організаторів (три людини), всі по вуха зайняті повсякденною працею, до того ж один вибуває по службі до початку змагань.
Тому поділяємось, і один вирішує оргпитання по спонсорах і учасниках, другий робить закупівлі матеріалів і складання всього, що буде стояти потім на стрільбищі і розстрілюватись на полігоні. 30 березня взагалі ледве все не накрилося органом і не заборонили змагання… Дзвінки, нерви, вмовляння, переконання, стукаємо себе в груди і клятвенно запевняємо. Подіяло, дозволяють.
Все, що потім стояло в полі було виставлено одним суддею та одним чоловіком з полігонної команди. З засобів механізації та полегшення праці – візок і шуруповерт.
Суботній ранок 1 квітня, без жартів, всі приїхали. Спасибі одесити, допомогли розвісити мішені – любимо їх!
Погода чудова, сонце радісно світить і гріє, учасники з недовірою слухають суддів, які хочуть від них подвигів Геракла, німоти і покірності. Виділений час на проведення замірів по рубежах і орієнтирів для складання картки вогню використовували близько половини учасників.
Перші вправи до 100 м, пристрілка на 100 ярдів. Стрільба стоячи на 100 м з опорою гвинтівки на стовп і з опорою стрілка на нього. З положення стрільби лежачи 40 м звільнити від мотузки якомога більше “шибеників”, і зробити два постріли піднявши гвинтівку.
Ходіння до мішень по полю всіх привело в дивний стан, жива природа у вигляді жаб, які кохаються, внесли свою лепту в розслаблення стрільців.
Наступна стрільба на 440 та 560 метрів по мішенях на результат. Власне найзвичніша стрільба, але стріляти треба було в вправі за двома рубежами, на кожен зробити по 6 пострілів. Але виявилися варіанти і з 12 влученнями в одну мішень. Та й стріляли всі так, ніби за ними хтось гнався, що за 2 хвилини з відведених 3 вже почали закінчувати вправу.
Добре пройшла вправа зі стрільбою з лівого плеча, хороші кучки, менше хвилини.
Стрільба з гвинтівкою на боці за вибором стрільця – це все ж для тих, хто стикався з такими вимогами. Наступного разу це урізноманітнимо, наробимо стінок з амбразурами і мішені на різних відстанях.
Найбільш видовищно виявилося з тарілками. Початкова дальність до стендових тарілок 334 метра, багато-хто любить ділитися пісепульнимі групками, але реальність виявилася жорстокою, з першого пострілу вразити тарілку змогли тільки Костянтин і Генадій.
Вітер хоч і був не більшим за 1-2 м/с, але він бовтався то з 5 то з 7 години, та й міраж такий класний. Хто не влучив мав шанс повзти за сатисфакцією. До речі, перед початком вправи одному з стрільців розвернуло тарілку боком, але він таки зняв її. Він мав право наполягати до останнього щоб її поправили, але чесно ми його запитали, чи будемо втрачати час на їзду в поле або все-таки відстрілявся. Тому приз «за розуміння» дістався б йому.
В цей час нас вже підганяли з проханнями прибрати машину на стоянку, і скоріше закруглятися зі стрільбою.
Але, власне, повзали ще й другий раз, дуже все ж подобається коли люди потрапляють і коли пихтять, теж чомусь подобається.
Стрільба з однією поправкою на три дистанції без використання далекомірів, злегка підірвала свідомість стріляючих, але треба все ж пам’ятати балістику своєї зброї і вміти оцінювати відстані, тим більше можливо оцінити відстань до рубежа від якого складали карту вогню.
Наступний варіант трохи підійшовши ближче, по тим же рубежам але з трьох положень – стоячи, з коліна і сидячи. Сидячи – поза на розсуд стрільця, головне щоб попа сиділа на землі.
Стрільба по гонгу, нервувала обривами стрічок що їх тримали, ми не встигли знайти транспортерну стрічку, а шнури рвалися, а в голові вже була діра від вимог закінчувати, то власне провели тільки один варіант вправи. Але в цій вправі у всій своїй красі проявилося підступність стрільбища, на якому після 350 метрів вітер починає гуляти і посилюватися перед обваловкою. Так що три вражених гонга всього у чверті стрільців.
На закуску встигли відстріляти курячі яйця на зовсім простих 140 метрах, ну хіба що стріляти треба було з положення, що не виходить за габарити зброї. Навіть спробувати положення дали вхолосту, але власне врятувало це небагатьох.
На цьому турнір і закінчився. Далі як завжди, підсумки, нагородження, подарунки. Цього разу подарунковий набір був від львівського магазину зброї «4 сезони» з корисними аксесуарами для чищення зброї і книга «Американський снайпер» в українському перекладі з оригіналу, з дотриманням всіх авторських прав.
По переможцям, вірніше по їх зброї:
- перше місце SRS в калібрі 7 WSM;
- друге – АІ в калібрі 6.5 х 47;
- третє – Blaser LRS-2 в 308 Win.
В підсумку, «Люфа» рада, що провела захід і отримала безцінний досвід.
Помилки оцінені і будуть ліквідовані, правила і умови змагань детально і без тлумачень розписані, опрацювання суддівської командою вправ і доведення цих вправ до стрільців буде чіткішим, а вимоги до стрільців, щодо дотримання регламенту посилені.
Надходила інформація, що стрілки “під шумок” робили зайві постріли, проводили виміри дальності… Але як принцип ставити суддю за кожним учасником це не є правильно і немає бажання. Помітив за кимось неспортивну поведінку, подаєш суддям запит. Інакше так і будемо ображатися на чиюсь хитрість.
Головне, що порадувало – ніхто не тупив в питаннях заряджання і розряджання, були постріли після сигналу про припинення стрільби, і ніхто так і не зізнався самостійно в цьому, але не було пострілів до команди!
Переможці довели, що ТОЧНІСТЬ НЕВИПАДКОВА!
Дякуємо, що повірили в нас, витратили свої ресурси і час щоб взяти участь в турнірі «Прикладна гвинтівка».
Стрілецькій клуб “Люфа”
